Запорізька область, Якимівький районний відділ освіти, молоді та спорту

Якимівський районний метиодичний центр

Розівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Розвиток пізнавальної активності на уроці як засіб розвитку особистості учня

Досвід роботи Жейнової В.В.-

вчителя  початкових класів ІІ категорії

Розівської ЗОШ І-ІІІ ст.

2016-2017 н.р.

Розвиток пізнавальної активності на уроці як засіб розвитку особистості учня

Загальноосвітня школа є єдиним соціальним інститутом, через який проходить, практично кожна людина, а навчально – виховний процес є, по суті, єдиним цілеспрямованим процесом можливого розвитку якостей творчої особистості. Основним завданням загальноосвітніх навчально – виховних закладів різного типу Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті визначає формування інтелектуального й культурного потенціалу країни, утвердження високих загальнолюдських цінностей. Основна ідея досвіду- створення створення соціально-педагогічних, освітньо-змістовних та організаційно-методичних умов, які забезпечують ефективність формування творчого потенціалу учнів пізнавальної активності на уроці, як засіб розвитку особистості учнів.

Інноваційна значущість ідеї полягає у впровадженні технології розвитку пізнавальної активності особливості учнів з урахуванням специфіко-констутивних умов сільської школи.

Пропагуючи активізацію, самостійність, інтерес до знань сучасна дидактика водночас критично переосмислювала і уточнювала теоретичні положення з цього питання видатних педагогів минулого — Яна Амоса Коменського, Йогана Фрідріха Герберта, Адольфа Дістервега, Костянтина Дмитровича Ушинського. У період розбудови української національної школи висунуто ряд принципових положень, які свідчать, що педагогічна теорія і практика підходять до загальної ідеї необхідності активізації учня не з вузькодидактичних позицій, а з погляду можливостей системи шкільної освіти для всебічного розвитку особистості, подолання суперечностей між інтересами дитини і цілями суспільства. Пошуки теоретиків і практиків спрямовані на створення сприятливих умов для навчання, мають на меті викликати в дітей бажання до активної розумової і практичної діяльності.

Пізнавальний інтерес виступає перш за все як мета виховання. Оскільки пізнавальний інтерес лежить в основі творчих здібностей особистості, то виникає не тільки оволодіння, але й виникнення нових духовних цінностей. Словом, пізнавальний інтерес — важливий компонент всестороннього розвитку особистості.

Для формування пізнавального інтересу потрібно придбати деякі знання, а для придбання повноцінних знань необхідний пізнавальний інтерес. Але якщо у дітей нема інтересу навіть до початкових знань, то як вони можуть придбати ці знання? Тут і потрібна попередниця інтересу — зацікавленість. Вона може хоча б деякий час привернути увагу дітей до знань, відкрити їх серця до навчання.

В початкових класах таку зацікавленість можуть створити дидактичні ігри, яскравий наочний матеріал. Все це допоможе на перших порах заохотити дітей до навчання і утворити у них хоча б елементарний запас знань.

На самому початку виховання інтересу на заняттях дуже важлива не розважальність, а привабливість. На цьому етапі потрібно перевірити ті уявлення, з якими діти приходять до школи або на урок, ті первинні знання і інтереси, той особистий досвід, за який можна "зачепитися", щоб нові уміння і знання стали "своїми". Знання дітей важливо не тільки "прощупати", але й доповнити, уточнити, внести потрібні корективи, аж тоді можна на них опиратися. Досвідчений вчитель опирається також на інтереси дітей, які виникли раніше (до тварин, рослин, до малювання, конструювання і т. д.), щоб використати їх в навчальній діяльності і заохотити дітей до навчання. При цьому важливо врахувати рівень знань і розумових навиків учнів кожного класу, кожного даного віку і рівень можливостей їх осмислення, підготовлюючи учнів до сприйняття тогонового, що несе з собою кожний щабель навчання.

Якщо заняття в школі одноманітні, не несуть нового змісту, не цікаві за формою, а особистість учителя не яскрава, подача матеріалу не емоційна, то інтерес до навчання втрачається.

Ряд сучасних дослідників вважає, що причини, які пояснюють, чому в одних дітей є пізнавальний інтерес, а в інших немає, слід слухати передусім у пеших місяцях навчання. Саме там допускаються недоліки, наслідком яких є слабкий розвиток пізнавальної потивації.

Психологічною і педагогічною наукою встановлено, що важливим мотивом діяльності людини є інтерес — вибіркова спрямованість особи на ті чи інші об’єкти, яка виявляється у прагненні пізнати їх, займатися саме цією діяльністю. Отже, інтереси виступають стимулом активності особистості. Все, за що бореться людина, випливає з її інтересу. Тому перш ніж шукати шляхи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках, слід дізнатися, що дітей особливо цікавить. Інтерес є тією іскоркою, з якої згодом розгоряється жадоба до знань. Він — основа розвитку нахилів учнів, а отже, і їх професійного спрямування. Інтерес являє собою важливу спонукальну силу до учіння, до оволодіння основами наук, важливий засіб навчання.

На думку інших дослідників, відомих психологів Т. Г. Єгорова, Е. Ш. Натанзона, П. А. Рудіко, О. Г. Ковальова, головною ознакою інтересу може бути тільки стійке емоційне ставлення особи до певного об’єкта. Ці вчені вказують на емоції як на рушійну силу, що може активізувати або гальмувати процес пізнання, впливати на працездатність людини.

Пріоритетними є дослідження, спрямовані на впровадження в навчальний процес комп’ютерної техніки; різноманітних систем розвивального, індивідуального і диференційованого навчання; нових технологій навчання обдарованих дітей; гуманізація навчального процесу.

Жодна технологія не буде ефективною, якщо учня не навчити вміння вчитися. Це завдання особливо актуальне для вчителів початкових класів, бо в цьому віці в дитини формується навчальна діяльність і вміння вчитися.

Важливим завданням сучасної школи є також розвиток пізнавальної активності учнів. Для того, щоб успішно розв’язати це завдання, необхідно всебічно стимулювати самостійну роботу учнів, розбудити в них свідоме бажання постійно займатися самоосвітою, яка є одним з важливих структурних елементів безперервної системи освіти, що прийнята в Україні.

Сьогодні необхідно насамперед озброїти учнів формами і методами самостіного поповнення знань, умінням "економічно" вчитися. Важливим шляхом дослідження цієї мети є формування загальнонавчальних умінь і навичок. На думку В. Сухомлинського, саме своєчасно і міцно сформоване вміння вчитися дає можливість розвинути пізнавальну активність учня, стає основою культури інтелектуальної праці.

Зараз сучасний стан роботи по виробленню в учнів умінь і навичок навчання є однією з основних причин незацікавленості дітей у здобутті знань; він не сприяє розвитку пізнавальної активності школярів, їхній самоосвіті, якоюсь мірою навіть гальмує задоволення дитячих інтересів, нахилів, зацікавлень та здібностей. Тим самим не створюється необхідної грунтовної основи постійного самовдосконалення особистості.

У пошуках відповіді на питання: « Як підтримати інтерес дітей до навчання? Як сформувати в них струнку систему логічного мислення?»  я дійшла висновку, що залучення дітей до активної діяльності, у якій вони були б не спостерігачами, а творцями своєї думки, динамічність та емоційність педагогічного процесу дозволять прилучити їх до нелегкої професії учня. Дітям потрібна гра. Гра – ефективний засіб, що стимулює дітей стати кращими. Вона формує первинне усвідомлення того, що гарно, а що погано, володіє прекрасною діагностичною функцією – показує дитині, що та вміє, що знає, чого боїться, що їй подобається. Опрацювавши в першому класі, я використовувала на уроках ігрові прийоми, впроваджувала в навчальний процес ситуації ї ігровою мотивацією. Кожна  дидактична гра виконує різні функції – збагачує пізнавальний досвід дітей, розвиває мислення, уяву, мову, точність. Але головна мета введення ігор у навчальний процес – викликає інтерес до навчання. Ось як можна проводити гру «МАГАЗИН», наприклад, вивчаючи букву Б.

Хід гри

1. Вибираємо ведучого – продавця. «Продавцем» може бути той, хто першим назве казкового героя на Б (Білосніжка, Буратіно).
2. На дошці записується або вивішується вивіска магазину, наприклад «Білосніжка». Ведучий – «продавець» займає своє місце біля «прилавка».
3. До магазину запрошуються «покупці» - учні, які придумали для себе ролі на цю букву (Білочка, Бегемотик, Баба-Яга, Борсучок тощо).
4. Діалог «продавця» і «покупця».

• Добрий день! Ти хто?
• Борсучок!
• Чого бажаєш?
• Бубликів, будь ласка! (Видав фішку).
• Дякую!
• А т хто?
• Білочка.
• Скажи, будь ласка, чого ти хочеш?
• Батон! (Видає фішку).
• Дякую.
• Як тебе звати?
• Баба-Яга.
• Чого хочеш?
• Булок, бананів, бубликів.
• Перепрошую, але бублики скінчилися.

І так далі. В кінці гри – підсумок.

Безліч несподіванок можна ввести під час вивчення частин мови. Наведу деякі приклади з ряду тих, що використовую у роботі:

Розпочинається робота над вивченням іменника:

«Іменник – частина мови, що означає предмет…» А що таке предмет? Зрозуміло, стіл, будинок, книжка…А ось такі: Олеся, Тарас, учителька, голуб чи такі: щастя, любов, воля, краса? Постановка такого запитання примушує учнів по-іншому сприймати явища граматики, зокрема мови. Адже йдеться про предмет граматичний, а не фізичний.

Ряд нестандартних ситуацій створюється і під час вивчення інших частин мови. Вивчаючи тему «Займенник», використовую казку: У палаці Королеви мови зібралися усі піддані. Королева сказала, що захворів Іменник, його треба замінити.

• Я! Я все можу! Я скрізь встигну! – вигукнуло маленьке Слово.
• Як не гарно вихвалятися,- похитала головою королева.
• Ми!- несподівано сказало Слово. – Ти! Ви! Він! Вона! Вони! Завжди готові всі йти на роботу замість Іменника,- сказало Слово. Так і досі живуть у дружбі й злагоді Іменник та його «заступник» (не називаючи займенник), виручаючи один одного. Учні самі доходять висновку: нове слово – те, що «замість іменника», тобто займенник. Казка виховує, вчить мислити.

Вивчаючи розділові знаки, звертаюсь до дітей із запитанням: «А чи знаєте ви, що у світі відомі два листи найкоротший і найзмістовніший?».Спробуйте й ви написати такий лист, хоча б своєму товаришу, з яким ви попередньо домовилися про якусь спільну роботу. Простору для учнівської фантазії досить. Оцінюючи учнівські знахідки, розповідаю:

• Відомий французький письменник Віктор Гюго, щоб дізнатися, як ідуть справи з його новим романом, надіслав видавцеві листа, в якому був лише знак («?»). Видавець відповів також коротко й зрозуміло, поставив в своєму листі до Віктора Гюго знак оклику («!»). Отже, справи з книжкою йдуть добре. Оце і є найкоротші й найзмістовніші листи, які тільки знало людство. Виходить, можна спілкуватися й розділовими знаками. Слушно буде запитати учнів, скільки є розділових знаків взагалі. Певно, що таке запитання для них буде несподіванкою, бо й справді скільки їх?

Таку роботу можна запропонувати для учнівського дослідження, ввівши в нього перелік розділових знаків, а й історію їх використання в письмі людей. А потім розширити це дослідження новими матеріалами про вживання окремих розділових знаків у мові різних народів. Наприклад, іспанці знак питання ставлять і на початку речення, і в кінці. Так вони обходяться без знаку оклику. А ось вірмени питальну інтонацію позначають у кінці речення двокрапкою, а греки – крапкою з комою. Вивчаючи пунктуаційні правила мови, намагаюсь звернути увагу учнів на силу розділових знаків, на їх роль у нашій мові. Інколи ця сила й влада навіть набувають великої ваги. Адже неправильно поставлені розділові знаки можуть наробити неприємностей, призвести до трагічного чи смішного, що не бажано. Відома історія з комою в реченні: Помилувати, не можна стратити; або: Помилувати не можна, стратити. Ще дуже цікава і весела історія. Батьки поїхали на відпочинок, а син шле їм листа: «Здрастуйте, тато і мама свині. Всі подохли. Залишився один кабан ваш син Іван». Замість: «Здрастуйте, тато і мама. Свині всі подохли. Залишився один кабан. Ваш син Іван».

На уроці математики для зацікавлення можна використати казку про нуль. Наприклад: «В країні математики є місця, де проживають числа. Є місто, де живе нуль. Будинки там схожі на квасолі й яйца. Там живуть нули. Цікаво, чому вони такі круглі та пухкенькі? А вони ж нічого не їдять, тому що там нічого їсти. Немає в них ні посуду, ні предметів биту, ні мебелів. І нічим нули не займаються. Немає фабрик, заводів, шкіл, бібліотек в їх місті. Але любять нулі, коли до них приходять у гості числа з інших міст. Нули зустрічають гостей, запрошують на прогулянки вулицями міста, все гуляють і дишають чистим повітря’м. Нулі дуже культурні. Вони ніколи не встануть у парі попереду другого числа. І ходять вулицями числа 10, 20, 30…». Таблицю на 9 можна показати на пальцях рук. Множимо 9 на 1 – згинаємо перший палець і рахуємо – 9, множимо 9 на 2 – згинаємо другий палець 18 і т.д.

Міцні знання, уміння і навички учні набувають у процесі активної пізнавальної діяльності, важливим збудником якої є інтерес. Стійкий пізнавальний інтерес формується при поєднанні емоційного, раціонального і ефективного в навчанні. Тому так важливо серйозне і складне зробити для дітей цікавим і захоплюючим.

Працюючи вчителем початкових класів Розівської ЗОШ І-ІІІ ст.., велику увагу приділяю створенню умов для творчих здібностей та активізацію їх мислення.

В центрі уваги усієї роботи я поставила особистість учня, його індивідуальність, рівень підготовленості, бажання і здатність учитися. Широко запроваджую диференціювання, групові та парні форми роботи.

Накопичую свій досвід, впроваджую у практику ідеї О.В.Сухомлинського, О.Я.Савченко, Т.З.Тільбуха, С.Л.Коробко, Ш.О.Амонашвілі. Вивчаю досвід учителів Якимівського району, чекаю новинок із обласного інституту удосконалення вчителів Анісімової Г.О., Петрик О.В.  та інших. Плануючи уроки враховую можливості кожного учня, рівень засвоєння ним програмного матеріалу. За перші роки моєї роботи у школі, учні мого класу займали призові місця в районі: у конкурсі імені П.Яцика та у олімпіаді з іноземної мови та російської мови. Брала участь в районному конкурсі «Мій улюблений урок» . Проводила відкриті уроки з математики, літературного читання, українського літературного читання, української мови. На уроці математики я рекомендувала ознайомитися з таблицею «Сотня», яку використовують на уроках. Робила завдання, ігри та нестандартні форми роботи. Показала, що організована в такий спосіб робота збільшує час на уроці на додаткові завдання, самостійну роботу. Засвоюється легко матеріал і зростає активність класу. А на уроках читання показала технологію проблемного навчання та інтерактивні форми роботи. Відвідуючи відкриті уроки інших учителів, я роблю аналіз і порівнюю свою роботу.

Я не байдужа до шкільного життя і місцевості, у якій я проживаю. Маю вищу освіту, пройшла курси по підвищенню кваліфікації при Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Читаю наукові видання Міністерства Освіти України, книжки, розробки, програми та методичні рекомендації початкової ланки.

Роботу свою дуже люблю і ціную. Результатами своєї діяльності задоволена.